Біль, обмеження рухливості, труднощі під час ходьби – з такими проблемами часто стикаються люди із захворюваннями або важкими ушкодженнями суглобів. У частині випадків, коли інші методи лікування вже не дають необхідного результату, лікарі можуть рекомендувати ендопротезування.

Це операція, під час якої пошкоджений суглоб або його частину замінюють штучним імплантом. Її мета – відновити функцію суглоба, рухливість людини та покращити якість її життя.

У відділенні травматології, ортопедії, реконструктивної та пластичної хірургії ЦМКЛ досвід проведення таких операцій за останні п’ять років суттєво зріс.

Як розповідає завідувач відділення Степан Зелик, у перший рік роботи тут провели 70 оперативних втручань, 28 із них – з ендопротезування. За минулий рік у відділенні виконали вже понад 800 операцій, серед яких 306 – з ендопротезування суглобів. Таким чином, за п’ять років загальна кількість операцій у відділенні зросла більш ніж у десять разів.

Коли потрібне ендопротезування

У відділення звертаються пацієнти з артрозами, наслідками важких травм, незрощеними переломами та іншими патологіями опорно-рухового апарату.

Водночас саме захворювання суглоба ще не означає, що людині обов’язково потрібна операція. Рішення про ендопротезування лікар приймає після обстеження пацієнта, враховуючи стан суглоба, вираженість порушень та можливості інших методів лікування.

Які операції проводять у ЦМКЛ

Ендопротезування – один із напрямків роботи відділення. За п’ять років команда накопичила значний практичний досвід, а кількість пацієнтів, яким проводять такі втручання, постійно зростає.

У ЦМКЛ проводять ендопротезування кульшових та колінних суглобів. Для пацієнтів використовують цементні та безцементні ендопротези. Вибір залежить, зокрема, від стану кісткової тканини людини.

За словами Степана Зелика, одним із найбільш поширених є безцементний ендопротез із керамічною голівкою та вкладишем «крослінк». Його можуть використовувати у пацієнтів різного віку за відсутності остеопорозу.

Відрізняється і спосіб фіксації імпланта. Безцементний ендопротез встановлюють методом press-fit, після чого кісткова тканина поступово інтегрується з імплантом. Цементні ендопротези частіше використовують у людей старшого віку з вираженим остеопорозом та слабшою кістковою тканиною. У такому випадку імплант фіксують за допомогою спеціального цементу.

Лікарі працюють не лише з пацієнтами, яким необхідна заміна суглоба. Окремий напрямок – допомога людям із наслідками важких травм, незрощеними переломами та іншими складними патологіями опорно-рухового апарату.

Тактика лікування залежить від конкретної ситуації. Перед операцією пацієнт проходить необхідні обстеження, після яких лікарі визначають подальший план лікування та підбирають оптимальний варіант втручання.

Степан Зелик зазначає, що назвати однакову тривалість операції з ендопротезування для всіх пацієнтів неможливо. Значення має складність конкретного випадку та підготовка до втручання. Правильне передопераційне планування, сучасне обладнання та інструменти дозволяють лікарям скоротити час операції.

Від операції до перших кроків

Саме хірургічне втручання – лише один з етапів лікування. Не менш важливим є подальше відновлення пацієнта та поступове повернення до рухової активності.

У ЦМКЛ пацієнта намагаються підняти на ноги вже в перший день після операції, коли завершується дія спінальної анестезії. Якщо стан дозволяє, людина починає ходити з милицями. Наступного дня до роботи долучається реабілітолог, який навчає пацієнта самостійно вставати з ліжка, правильно ходити та долати сходи.

Подальше навантаження залежить, зокрема, від типу встановленого ендопротеза. Після цементного ендопротезування пацієнту можна значно швидше давати повне навантаження на прооперовану ногу, оскільки імплант фіксується цементом.

Після встановлення безцементного ендопротеза кістці потрібен час для інтеграції з імплантом – до двох місяців. Водночас за умови, що операція пройшла без ускладнень, пацієнту дозволяють частково навантажувати прооперовану ногу вже з першого дня. Надалі навантаження поступово збільшують.

«Якщо операція пройшла успішно, без жодних ускладнень, то дозволяємо 50% навантаження на ногу одразу. Через два тижні навантаження збільшуємо, ще через два тижні – знову. Але це все підбирається індивідуально. Все залежить від маси пацієнта, різних обставин і від того, який імплант встановлений», – розповідає Степан Зелик.

За словами лікаря, після ендопротезування колінного суглоба реабілітація переважно триває близько місяця, кульшевого – до двох місяців. При цьому терміни та обсяг навантаження визначають для кожного пацієнта індивідуально.

Перші два місяці після операції Степан Зелик називає особливо важливими. У цей період пацієнт має дотримуватися рекомендацій лікарів та поступово збільшувати фізичне навантаження. Певні обмеження зберігаються і надалі. Зокрема, лікар рекомендує не сідати на низькі крісла чи ліжка та не керувати автомобілем до двох місяців після операції.

Коли різниця становила 8 сантиметрів

Серед нещодавніх пацієнтів відділення – жінка віком близько 40 років із вродженою патологією кульшевого суглоба. Через захворювання одна нижня кінцівка була приблизно на 8 сантиметрів коротшою.

Жінка багато років живе за кордоном, однак для проведення операції приїхала до ЦМКЛ в Івано-Франківську. Пацієнтці провели ендопротезування кульшового суглоба.

Нещодавно вона знову приїжджала до лікарні на контрольне рентгенологічне обстеження.

«Нога в неї була на вісім сантиметрів коротша. Нам вдалося досягти хорошого результату. Вона задоволена і буквально два тижні тому приїжджала до нас на рентген-контроль», – розповідає Степан Зелик.

Для багатьох пацієнтів ендопротезування стає можливістю повернути те, що через захворювання або травму поступово ставало недоступним: нормально ходити, рухатися без постійного болю та знову бути активними.