Щоб людині було комфортно жити і вона не відчувала себе відокремленою від соціуму, мінімум обмежень та самостійність у побуті – над цим працює команда фахівців реабілітації з пацієнтами після інсульту чи травм.
Трапляються такі випадки, коли неможливо повністю повернути втрачені навички , тоді ерготерапевти вчать пацієнта жити по-новому уже з наслідками хвороби чи травми.
Людина в центрі – основний принцип нашої роботи. Спершу ми вивчаємо запит відновлення. Головне – щоб він був реалістичний. Тому спілкуємось, дізнаємось про діяльність людини до хвороби чи травми, а потім ставимо цілі, яких ми хочемо і можемо досягнути в реабілітації. Ми шукаємо будь-які способи, які дозволять людині самостійно виконувати необхідні їй завдання. Тобто не лише допомагаємо відновити функцію, а й знаходимо альтернативні шляхи, щоб зберегти її здатність виконувати діяльності.

Пристосуватись до простору та повсякденних дій у соціумі з мінімальними втратами ресурсів – основне завдання.
Людині потрібно допомогти переосмислити звичні способи виконання завдань і навчити її досягати того ж результату іншими методами. Важливо зробити середовище більш доступним для неї, враховуючи умови. Тобто ми одночасно працюємо як над адаптацією людини до простору, так і над пристосуванням простору до її потреб. Усе робиться для того, щоб забезпечити людині комфорт у її теперішньому середовищі та зробити його максимально зручним», – пояснюють наші фахівці.

Зараз серед пацієнтів у відділенні реабілітації та відновного лікування ЦМКЛ є і поранені захисники України.
Часто бувають молоді вмотивовані хлопці, деякі з них хочуть повертатись назад у стрій. Кожен пацієнт для нас дуже особливий і має свою історію. Не всі з них готові одразу ділитись своїми переживаннями, але ми намагаємось створити їм атмосферу довіри, підтримки і любові. Їхні історії для нас є дуже особливими і ми цінуємо, коли вони діляться ними, відчувають себе поруч з нами комфотно.

Часті навчання в Україні і за кордоном – наші фахівці з реабілітації постійно працюють над вдосконаленням своїх вмінь і навичок.
Не слід дивитися на людину з травмою як на ту, яка не здатна на більше. Якщо хочете допомогти, краще спитайте, чи є в цьому потреба. Важливо ставитись до інших як до рівних, незалежно від їхніх труднощів. Людина з функціональним обмеженням не є менш цінною. Не варто проявляти надмірне співчуття чи жалощі, адже це може викликати відчуття невпевненості. Гіперопіка теж не є вирішенням.

Часто ми працюємо з родичами пацієнтів, пояснюючи, що деякі завдання тепер доведеться виконувати пацієнту самостійно. Однак головне – пам’ятати, що після хвороби або травми людина повинна зберігати свою незалежність, продовжувати діяльність і розуміти, що життя йде далі».

Поділитись: