В Івано-Франківській центральній міській клінічній лікарні психолог Наталія Мельник допомагає пацієнтам реабілітуватись після хвороби та травм.

Найчастіше Наталія Мельник працює з хворими після інсульту,  а також з пацієнтами з травматологічного, хірургічного відділу і кардіології.

«Спочатку хворих оглядають лікарі, а потім починається мій аспект роботи. Я оцінюю психічний статус, емоційний фон, а також, чи мотивована людина, щоб одужати і як вона ставиться до свого здоров’я і до хвороби. Така діагностика включає в себе не одну зустріч і розмову з хворим», – розповідає Наталія Мельник.

Психолог каже, що можливість пацієнта розказати комусь про свій біль, позитивно вливає на самопочуття.

«Людині легшає, коли вона може комусь виговоритись, сказати, що хвороба її мучить. Моя робота – супроводжувати хворого, щоб він міг витримувати фізичний і емоційний біль. Був випадок, коли пацієнтка під час розмови зі мною поплакала. Після того їй стало фізично легше і вона змогла краще впоратись з хворобою», – розповідає психологиня.

Що зараз можна зробити, з тими можливостями, які є? Як їх розвинути? І чого можна досягти? – відповіді на ці питання пацієнти шукають разом із психологом.

Нерідко трапляється, що після хвороби люди здійснюють переоцінку життя.

«Буває змінюють фокус уваги з матеріального на своє здоров’я. Стають іншими стосунки з рідними і близькими. Деякі знаходять свій ресурс у вірі і релігії», – розповідає Наталія Мельник.

Психолог каже, що з часом хворий може прийти до висновку, що не єдиний аспект в житті важливий:

«У нас була пацієнтка, яка раніше працювала медсестрою, а після того, як вона пережила інсульт та навчилася справлятися з його наслідками, почала вести свій блог і стала письменницею», – розповідає Наталія Мельник.

Ще один напрямок –  психологічна реабілітація поранених військових, які лікуються в ЦМКЛ.

«Робота зі мною – це спосіб зняти частину напруження, яке їх постійно супроводжує. Я зі свого боку можу пояснити їм, які емоції вони переживають зараз, як вони можуть впоратись зі своїми почуттями тут і тепер, якщо вони не знають».

У відповідь на питання, чому деякі люди після хвороби і травми живуть радісно та щасливо, а інші замикаються в собі, психологиня каже:

«Переживання тяжких ситуацій залежить від психічного ресурсу, який має людина. Тобто, чи має  в життєвому досвіді таке, що стикалась з труднощами і знаходила вихід, долала їх. Чи є відчуття підтримки, що світ мене її не кине. Чи, навпаки, звикла, що світ є місцем небезпечним».

На думку психологині, поступово в Україні таки формується розуміння, що робота психолога в лікарні з хворими є важливою.  Хоча каже, що і досі бувають стереотипи, коли психолога плутають з психіатром.

«Психолог не лікує хворого медикаментами. Розмова і емоційна підтримка – основний метод. Всі дані, які мені розповідають пацієнти є конфіденційними, тобто їхні почуття і переживання залишаються між нами», – каже Наталія Мельник.

Поділитись: